П'ятниця, 09 грудня 2016
Олександр Марченко

Відомий телевізійник, журналіст Олександр Марченко взимку відзначив 25-річчя власного телепроекту — студії авторського телебачення „Студія-2“. Про його довгу „дорогу у дюнах“, багаторічний шлях вірності своїм переконанням, пошуків та знахідок, говоримо з Олександром Дмитровичем напередодні професійного свята — Дня журналіста.

Олександра Марченка важко осягнути у рамках газетної публікації. Пригадалось таке, з чого можно було б написати окрему книгу. Та спробую сказати найголовніше. Зауважу лише, як би не скреготали зубами закляті вороги та його опоненти, все ж Марченко є беззаперечним метром черкаської журналістської справи. Саме він першим у Черкасах успішно випробував формат Суспільного телебачення, яке нині ще створюють, але цей „невід“ бажаної золотої рибки чомусь не приносить. А Олександр спіймав: якщо й не диво-рибку, то синього птаха точно за хвіст потримав.

Не зважаючи на критику, Олександр Марченко залишається вірним собі, а радше віднайденому формату, і що найголовніше, своїй професійній совісті. Йому добре відомо, що таке свобода слова, яку він на жодні преференції та відзнаки не проміняє. І одне вже це викликає величезну повагу до цього сивочолого чоловіка, що, як кіт, звик гуляти сам по собі та робити виключно те, що припадає до серця.

А припало багато! За 25 років у „Студії-2“ з`явились нові рубрики та ведучі, працювали молодіжна та дитячі редакції, знайшов своє місце народознавчий вісник „Ордана“, програма з вивчення української мови „Арфо серця мого“. Неабиякою популярністю користувались „Арт-бульвар“, „Політ-бульвар“ та „Прес-бульвар“. Ці огляди, до речі, вели наші талановиті та відомі журналісти Костя Мартиненко, Оксана Соколова, Микола Озірський, Віктор Борисов та Борис Юхно. А ще Олександр Марченко — надзвичайно багатий (на спогади та єдиний серед українських телевізійників унікальний відеоархів). Одного Данили Нарбута у ньому 50 годин цінного відеоматеріалу!

Олександра Дмитровича я вперше побачила під час своїх перших телезйомок, коли прийшла працювати в телекомпанію „ВІККА“. Знімали тоді репортаж про дитячий санаторій „Сосновий бір“. На заздрість нам він бігав із моднявою камерою та віртуозно набирав необхідний йому відеоряд. Я запитала у оператора: „А хто це, у картатому кептарику, схожий на Шерлока Холмса?“. Микола Назарчук з подивом на мою дрімучість відповів: „Так це ж Саша Марченко, власкор по Черкаському регіону Першого національного“. На доказ вагомості цієї фігури він підняв до гори вказівного пальця.

Сьогодні мені здається, що те моє наївне порівняння Олександра Марченка з Холмсом було невипадковим. Бо він так само віртуозно, як і популярний детектив, щоправда, через інформаційний вимір, препарує нашу дійсність. Причому не намагається „втюхати“ власну думку глядачеві, бо переконаний — аудиторію потрібно виховувати, підштовхувати мислити самостійно.

— Олександре, а чому така дивна назва — „Студія-2“, чому не 1 чи 5?

— Не все так просто, — хитро всміхається Марченко. — Тоді ми були молоді і гарячі. І коли почала працювати студія „Рось“, що завжди себе позиціонувала як найперша телестудія на Черкащині, я в пику талановитій конкурентці, тодішньому головному редактору „Росі“ Катерині Таран, вирішив створити власну студію авторського телебачення і назвав її „Студія-2“. А взагалі-то телебачення у Черкасах створили три талановитих „менти“ — Гриценко, Селезень та Пітомець. Спочатку народився „Промінь“, який згодом перетворився на телерадіокомітет (телестудія „Рось“), а вже за ними — і перший комерційний канал „ВІККА“. Телебачення — річ непроста, бо не може існувати без фінансових вливань ззовні. Але на початку заснування телебачення у Черкасах був просто „золотий вік“. Ніхто не вимагав платити за ліцензії на мовлення. Ніяких спонсорів, лише її величність Творчість!

До свого телевізійного буття Олександр Марченко пройшов чималий шлях газетяра та радійника. Свого часу працював позаштатним кореспондентом республіканських газет „Молодь Черкащини“, „Губернские ведомости“, „Черкаська правда“, був старшим редактором обласного радіо, там вів авторські програми. Проте особливо щасливим називає період, коли працював шеф-редактором у „Тарасових джерелах“ та паралельно — у новоствореній „Студії-2“. З якими особистостями тоді довелось творити пліч-о-пліч! Сергій Носань, Микола Негода, Кость Світличний, Володимир Яворівський, Анатолій Лупиніс. Видання вважалось такою собі черкаською літературкою. Там друкувались і черкаські майстри пера: Микола Озірський, Григорій Білоус, Микола Крамар. Поряд з ними завжди знаходилось місце талановитій молоді. Александр Марченко зізнається, що заради цієї роботи навіть залишив престижне місце власкора.

Marchenko1

— Мені було тісно у власкорівських рамках. З нас з Григорієм Білоусом, з яким працювали у парі, Київ вимагав по 3 сюжети на тиждень. Це не важко. Сюжети наші охоплювали усі сфери життя Черкащини — від скандалів, надзвичайних подій, проблем сільського господарства до прем`єр та виставок.

— Чому ж тоді тісно?

— Тому, що багато цікавезного лишалось поза сюжетом. Велика доля унікальної інформації банально обрізалася, бо цього потребував формат новин. Звісно, у ті часи власкор був доволі поважною людиною, перед якою відкривалися усі чиновницькі та владні двері. Якось трапилась велика аварія на Драбівщині — зійшов з рейок потяг. Потрібно було дуже оперативно все відзняти та відправити для ефіру сюжет. Зателефонував тодішньому керівникові Черкаської ОДА Костянтину Ястребу з проханням допомогти транспортом та сприяти проведенню зйомок. Мені було надано вертоліт! Пам`ятаю переполоханих монашок з Красногірського монастиря, яких злякала крилата машина з вусатим дядьком на борту.

А ще, пригадує Олександр Дмитрович, у той час шаленою популярністю користувався тезка Олександр Невзоров та його знамениті „600 секунд“.

— Катерина Пилипівна все мене „підколювала“, мовляв, під Невзорова „косиш“, — іронізує Марченко. — І це тому, що чимало сюжетів ми робили про черкаську в`язницю та тих, хто туди з різних причин втрапив. Такі собі моральні аспекти суспільного буття піднімали. Знімали психіатричну лікарню для хворих у Шевченково. Не секрет, що там було чимало нормальних людей, яких банально ізолювали від суспільства. Я спілкувався з так званими політичними. Знімали і славнозвісне ГКЧП у місцевому розрізі.

Марченко завжди шукав власний стиль, йому кортіло якісно відрізнятись від продукту телерадіокомітету.

— Я дуже поважав своїх колег, — говорить Олександр Дмитрович. — Безмежно талановитого професіонала-журналіста, керівника, який стояв у витоків „Росі“ Леоніда Рябіщука, але не можу без сміху згадувати й досі ті його прямі ефіри, коли владці сиділи перед ним у рядочок, мов горобчики на гілочці…

Олександр Марченко тоді вже пробував робити передачі у форматі ток-шоу з прямими запитаннями глядачів до студії і її спікерів. Авторська студія Марченка робила такі єфіри з Леонідом Кравчуком, Леонідом Кучмою, великим патріотом та засновником Руху В`ячелавом Черноволом, Юрієм Шухевичем, Ніною Матвієнко, відомими діячами науки та культури.

Marchenko Chornovil

— Часто спілкувався з політиками, які власне творили історію України, — розповідає пан Олександр. — Але моє закономірне занурення в унікальну національну спадщину, звернення до історії її носіїв, до важливих історичних віх та подій, поступово почали витісняти з програм політику. Що нині в телебаченні є великою рідкістю. Я вже давно відчув шкірою, наскільки є брудним те, що ми звично називаємо політикою. Я колись навіть сперечався з цього приводу з Михайлом Сиротою. Він все намагався мені довести, що то не політика брудна, а люди такі. Мовляв, якби вони творили політику чистими руками, то все було б добре. Як би ж так!

З 1995 року я багато співпрацював з УНА-УНСО, зокрема, з Русланом Зайченком. Приваблювала національна ідея. Саме тоді і почав знімати перші сюжети про наше непересічне надбання — Данила Нарбута. В„Студії-2“ абсолютно чіткою була позиція саме громадянська. Ми запрошували на ефір тих, хто не міг пробитися на інші телеканали.

Цієї позиції Олександр Дмитрович залишається вірним й досі.

Новини

Виталий Портников: Это была не драка. Это был неверный расчет.

15 листопада, 2016

В мире только 8 человек богаче нардепа Мельничука

30 жовтня, 2016

Казанский: в "ЛНР" 2 года воевали за зарплаты в 5 раз меньше, чем при "фашистах"

29 жовтня, 2016

Горбатюк: Генпрокуратура готовится выдвинуть новые обвинения экс-министру Лукаш

29 жовтня, 2016

Боевик "ДНР": Убитых россиян даже не хоронили

29 жовтня, 2016

Окупанти зазнали значних втрат під Авдієвкою

28 жовтня, 2016

РФ розмістила в Криму ракетний комплекс «Калібр», що може вразити будь-який об'єкт України – ГУР

28 жовтня, 2016

Нелегитимная Госдума РФ пригласит на свое заседание террористов

20 жовтня, 2016

Порошенко не потиснув руки Путіна у Берліні

19 жовтня, 2016

СБУ поймала админа сепаратистских групп в соцсетях (Видео)

19 жовтня, 2016

Группа INFORMNAPALM нашла подтверждение переброса спецназа РФ под Мариуполь

10 жовтня, 2016

СБУ затримала російського шпигуна

10 жовтня, 2016

Новый "распятый мальчик": сеть взорвало видео с безумным рассказом боевика ДНР

10 жовтня, 2016

Українські війська залишаються у Станиці Луганській

09 жовтня, 2016

Популярне

Останні статті

Виталий Портников

Виталий Портников: мне не жаль Константина Аркадьевича Райкина и я не считаю, что его вопль о помощи стоит хоть какого-то серьезного внимания

30 жовтня, 2016
Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко

Мер Черкас задекларував 7 авто при 26 тисячах гривень доходів

30 жовтня, 2016
Грынив

БПП предлагает ограничить доступ к электронным декларациям чиновников

29 жовтня, 2016
Артемий Троицкий

Артемий Троицкий: "герой из моторолы – как из говна пуля. И внешне жутковатый тип, и по деяниям – давно должен был на сковородке в аду жариться. Тем не менее, на безрыбье, как говорится, и жопа – соловей"

29 жовтня, 2016
Борис Акунин

Борис Акунин: Владимир Путин оказался менее умным человеком, чем я думал

29 жовтня, 2016
Россия не была переизбрана в Совет ООН по правам человека

Россия не переизбрана в Совет ООН по правам человека из-за военных преступлений в Сирии

28 жовтня, 2016
Путин - продукт пропаганды.

Чем Путин отличается от Гитлера

27 жовтня, 2016
Рінат Ахметов

Топ-10 найбагатших українців. Інфографіка

27 жовтня, 2016
"Фабрика тролів" у Санкт-Петербурзі

У Санкт-Петербурзі "фабрику тролів" закидали "коктейлями Молотова" (Відео)

27 жовтня, 2016
Медведчук

Медведчук відвідав форум у Сочі: сидів у першому ряду з Пєсковим і слухав Путіна, який критикував Захід (фото)

27 жовтня, 2016
Константин Боровой

Константин Боровой: на смену Путину придет еще один Путин

27 жовтня, 2016
Президент Украины Петр Порошенко

Порошенко обвинил Россию в агрессии против независимой Украины

27 жовтня, 2016
Ніхто, хто легально працює в Україні не зможе отримувати зарплату менше 3200.

На що вплине зростання мінімальної зарплати

27 жовтня, 2016

Номери газети у PDF