П'ятниця, 02 грудня 2016
Михайлюк

Український захисник Святослав Михайлюк цього сезону дійшов зі своєю командою Університету Канзасу до чвертьфіналу плей-оф NCAA. Наступний сезон стане для нашого баскетболіста третім у студентській лізі США. Та головна мета, до якої йде вихованець Черкаських Мавп – NBA. Про це та інше Сві, як його називають за океаном, розповів прес-службі ФБУ.

– Святославе, з чого почався для тебе баскетбол? Ти зі спортивної сім’ї?

– Усе почалося, коли мені було 7 років. Якось до нас у клас зайшов викладач фізкультури Олександр Миколайович Молчанов та запропонував займатися баскетболом. Я погодився. Так все і почалося для мене.

– Той вчитель і став твоїм першим наставником?

– Мені пощастило, можна сказати, що у мене їх два. Та людина, яка мене привела в баскетбол і людина, яка мене всьому навчила. У шкільній баскетбольній секції, як я вже казав, ним став Олександр Миколайович. А коли мені було дев’ять, в 2006 році, в Черкаси приїхав Максим Сергійович Міхельсон, він переглядав дітей в команду 1996 р.н і звернув увагу на мене, хоч я і був на рік молодший від інших хлопців. З тих пір я, можна сказати, почав професійно займатися баскетболом. У дев’ять років, і моїм першим “професіональним” тренером став Максим Сергійович.

– Підтримуєш з ним зв’язок?

– Звичайно. Коли я приїжджаю в Черкаси, намагаюся обов’язково зайти в школу і зустрітися з Олександром Миколайовичем, та й з іншими вчителями теж. Минулого року, коли приїздив додому, мене теж запрошували в школу. У актовому залі зібралися учні і ми спілкувалися на тему навчання та життя студентів за кордоном. Адже я вчився в Черкасах в першій міській гімназії. Це школа з посиленим вивченням іноземних мов, на мій погляд – найкраща школа в місті і одна з кращих в Україні. Багато її випускників їдуть вчитися в закордонні вузи. Сподіваюся, всім був цікавим той досвід, яким я спробував поділитися. Ну, а з Максимом Сергійовичем спілкуємося взагалі дуже часто, він навіть влітку прилітав до мене в Канзас, щоб попрацювати зі мною.

– Ти досить швидко потрапив у Черкаські Мавпи?

– У 2006 році я вже був у складі команди 1996 р.н. Ми тоді в перший же рік стали срібними призерами ВЮБЛ. Потім було ще 5 чемпіонських титулів. Взагалі відмінний був час. Відмінний колектив, ми були всі як одна сім’я. Все фанатіли однією ідеєю – БАСКЕТБОЛ.

– Чи багато навчився за час виступів за Мавпи?

– Усі ази професіонального баскетболу я вивчив у Черкасах. Зараз мені це дуже допомагає.

– Як надійшла пропозиція про переїзд до Америки?

– Я брав участь практично у всіх кращих баскетбольних кемпах світу. Одного разу, на великий подив, мене в 17 років запросили на престижний Nike Hoop Summit. Я був наймолодший учасник за всю історію цього табору, але мені вдалося добре себе там зарекомендувати і надійшло дуже багато пропозицій від університетів США. У тому числі і з Канзасу.

– Чи легко дався переїзд?

– Безпосередньо сам переїзд дався легко, а ось рішення – не дуже. Як я вже казав, було дуже багато пропозицій, практично всі провідні університети пропонували стипендію. Ми дуже довго думали, але вибрали Канзас. І я не шкодую.

– Ти не приховуєш, що твоя головна мета – НБА. Які успіхи на цьому шляху?

– Так, звичайно, моя мета – НБА. Усі хочуть потрапити туди і я теж. Я відчуваю, що близький до досягнення своєї мети і багато для цього зробив, багато чим пожертвував, але потрібно ще більше працювати кожен день і ніколи не зупинятися. Тільки так. Це найсильніша ліга і я хочу не просто потрапити туди, а грати там.

– Чому вирішив грати за університетську команду? Адже тебе запрошували в клуби.

– Мені завжди хотілося грати в NCAA. Це була моя мрія. Канзас – один з кращих університетів в штатах і саме там придумали баскетбол. Саме тут почалася історія баскетболу і Канзас дуже цим пишається. У місті всі живуть цією командою. Усі її люблять і вболівають за неї. Тут здається, що навіть повітря просочене баскетболом. Я це відчув під час свого візиту в Канзас першого разу. Тому вибір був зроблений саме на користь цього університету.

– А які клуби запрошували?

– Кликали в Росію, Іспанію, ще деякі країни. Але врешті-решт розглядалися тільки три варіанти: залишитися вдома, Іспанія або США. Але, як я вже казав, NCAA була мрією, тому вибір був очевидним.

– Не шкодуєш про свій вибір? Хіба не хотілося заробляти більше?

– Ні. Я зробив правильний вибір. Навіть не думав про гроші. Думав про те, де я зможу вирости в хорошого баскетболіста і де я буду ближчим до своєї головної мети – НБА. Так, був і залишається ризик, що в Канзасі у мене будуть дуже сильні конкуренти. Але якщо я хочу потрапити до найсильнішої ліги планети, то навіщо мені туди йти, якщо я не зможу витримати конкуренцію зі студентами в Канзасі. І мало того, маючи сильних партнерів, які, як і я, хочуть опинитися на драфті, я щодня розвиваюся з ними. Перший рік я грав з Келлі, сьогодні він гравець НБА. Цього року у мене конкурентом був Селдон. Упевнений, він теж піде в першому колі драфту. Це сильні партнери. Плюс на сьогодні я вже повністю адаптований до життя спортсмена в США.

А це, повірте, дуже не простий момент.

– Раніше ти зазначав, що не хотів би грати в Росії. Чому?

– На той момент я взагалі не розглядав варіанти продовження кар’єри в Росії. Мета була NCAA. Це виключно баскетбольний погляд. Не більше.

– Якими були перші враження від Америки?

– Це було неймовірно. Коледж, баскетбол, Америка … Було як у фільмі.

– Які труднощі довелося долати в першу чергу?

– Перш за все це мова. Дякую першій гімназії, мій рівень англійської був досить високим. Але все ж не ідеальним, особливо в баскетбольній термінології. Іноді ми стикалися з нерозумінням. Але не скажу, що було критично. Буквально через кілька місяців все вирівнялося. Знову таки, дякуючи рідній школі база була відмінна.

– Мову ти непогано знав, отже неважко було адаптуватися до життя в США?

– Загалом так. Перший рік я відвідував лише уроки англійської. Це дуже допомагало.

– Як переживаєте поразки? Адже не завжди вдається перемагати.

– Тут все трохи інакше. Ми не робимо проблему з поразки. Усі знають, що працюють на 101% для перемоги і ніхто не збирається поступатися. І якщо команда програла, ми йдемо вперед, думаємо про наступну гру, кожен намагається працювати ще більше, щоб змінити ситуацію і більше цього не повторилося. Плюс вболівальники підтримують нас в будь-якій ситуації. Вони просто люблять команду. Не важливо, виграли ми чи програли. Це дуже допомагає.

– У тебе важкий розклад?

– Університет, тренування, під час сезону дві гри в тиждень.

– Як вдається поєднувати баскетбол з навчанням?

– Тут все підлаштовано під нас, під баскетбол. Так що поєднувати все набагато легше ніж в Україні. Пам’ятаю як ми з Максимом Сергійовичем працювали о 6:30 ранку, потім батько мене віз до школи, зі школи віз на тренування, потім домашні завдання і на наступний день такий же графік … Ось це було не легко. А тут все досить просто.

– Як знімаєш втому після матчів?

– Займатися чимось додатково немає часу. Лише баскетбол. Намагаюся просто більше спати і відпочивати.

– У вас дружня команда. Чи зустрічаєтеся за межами майданчика?

– Так звичайно. Ми дуже дружні. Живемо всі разом. Навчаємося теж разом. Це майже сім’я.

– Є якісь особисті чи командні ритуали перед виходом на майданчик?

– Ні, ніяких ритуалів та забобонів немає.

– Чи доводиться себе в чомусь обмежувати, дотримуватись особливого режиму?

– Так. Намагаюся більше спати. Як мінімум 8 годин. Плюс намагаюся споживати корисну для організму їжу. Ну, і триматися осторонь від дурниць.

– Ти – молодий. Хіба не хочеться інколи скасувати всі обмеження, погуляти, пропустити тренування?

– Ні. Тут такого навіть в думках немає. Ніхто навіть подумати не може про пропуск тренування. Всі знають, що повинні робити і дотримуються правильного режиму.

– Як харчуються баскетболісти в Америці?

– Всі харчуються по різному. Звичайно, нам дають рекомендації. У роздягальні висить перелік продуктів, які нам рекомендовано вживати. І кожен намагається дотримуватися корисного харчування.

– І яка твоя улюблена страва?

– У Америці я спробував багато нової для мене та смачної їжі. Зараз у мене досить багато улюблених страв. Але завжди хочеться приїхати в Україну і з’їсти звичайну картоплю з відбивною.

– Чим захоплюєшся у вільний час?

– Намагаюся більше спати, відновлювати сили. Коли є час, дивлюся фільми або граю у відеоігри.

– Які дивишся фільми? Яка музика подобається?

– Зараз дивлюся багато серіалів. Наприклад, Arrow, Flash, Prison break. А з музики найбільше подобається реп.

– А як щодо книг?

– Останнім часом читаю те, що задають в університеті. А так не скажу, що я захоплююся читанням, краще піду додатково покидаю.

– Хотів би щось змінити в кар’єрі? Чи розглядав інші пропозиції?

– З цього року після 19-ліття у мене з’являється можливість йти на драфт. Відтепер є тільки два варіанти: залишитися в Канзасі або пробувати свої сили в НБА. Інших варіантів не розглядаю.

– Різниця між українським та американським баскетболом відразу впадає в око?

– Так. Вона дуже величезна. Починаючи від рівня організації, ставлення громадськості, популярності і закінчуючи рівнем самого баскетболу.

– На батьківщині уважно стежать за твоїми виступами. Радіють перемогам, хвилюються після поразок… Часто повертаєшся в Україну?

– Приїжджаю один раз на рік. Після навчального року. Це єдиний час коли можу приїхати і побути з родиною.

– Сумуєш за рідною домівкою?

– Я б не сказав, що сумую саме за домівкою. Уже звик жити в Штатах. Але сильно сумую за батьками, тренером і одноклубникам.

– Яке найулюбленіше місце вдома?

– Баскетбольний майданчик.

– Підтримуєш зв’язок з українськими баскетболістами та тренерами?

– Звичайно. Багато спілкуюся зі своїм тренером з Черкас Максимом Михельсоном. Він для мене як батько в баскетболі та й поза грою дуже допомагає. Ну, і звичайно, спілкуюся зі своїми партнерами по команді в Черкасах. Ми були як одна сім’я.

– Зараз в НБА грає Олексій Лень. Раніше був Кирило Фесенко. Спілкувався з ними?

– Кілька разів спілкувався з Олексієм. З Кирилом не довелося.

– А з ким найчастіше спілкуєшся?

– З друзями по команді. Ми живемо всі в одному корпусі, до речі, новому, спеціально збудованому для баскетбольної команди, тільки цього року відкрили. У нас навіть в холі баскетбольний майданчик (точніше половина майданчика). Щоб, якщо раптом захочемо покидати, не потрібно було в зал йти. Ми дуже дружні. Всі як одна велика сім’я.

– Хто для тебе є головними наставниками в житті та грі?

– Звичайно, це батьки та Максим Сергійович.

– Яка в тебе мрія? Які плани на майбутнє?

– Як у будь-кого з баскетболістів – грати в НБА.

– А який життєвий девіз?

– Ніколи не здаватися.

За матеріалами сайту ФБУ

Новини

Виталий Портников: Это была не драка. Это был неверный расчет.

15 листопада, 2016

В мире только 8 человек богаче нардепа Мельничука

30 жовтня, 2016

Казанский: в "ЛНР" 2 года воевали за зарплаты в 5 раз меньше, чем при "фашистах"

29 жовтня, 2016

Горбатюк: Генпрокуратура готовится выдвинуть новые обвинения экс-министру Лукаш

29 жовтня, 2016

Боевик "ДНР": Убитых россиян даже не хоронили

29 жовтня, 2016

Окупанти зазнали значних втрат під Авдієвкою

28 жовтня, 2016

РФ розмістила в Криму ракетний комплекс «Калібр», що може вразити будь-який об'єкт України – ГУР

28 жовтня, 2016

Нелегитимная Госдума РФ пригласит на свое заседание террористов

20 жовтня, 2016

Порошенко не потиснув руки Путіна у Берліні

19 жовтня, 2016

СБУ поймала админа сепаратистских групп в соцсетях (Видео)

19 жовтня, 2016

Группа INFORMNAPALM нашла подтверждение переброса спецназа РФ под Мариуполь

10 жовтня, 2016

СБУ затримала російського шпигуна

10 жовтня, 2016

Новый "распятый мальчик": сеть взорвало видео с безумным рассказом боевика ДНР

10 жовтня, 2016

Українські війська залишаються у Станиці Луганській

09 жовтня, 2016

Популярне

Останні статті

Виталий Портников

Виталий Портников: мне не жаль Константина Аркадьевича Райкина и я не считаю, что его вопль о помощи стоит хоть какого-то серьезного внимания

30 жовтня, 2016
Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко

Мер Черкас задекларував 7 авто при 26 тисячах гривень доходів

30 жовтня, 2016
Грынив

БПП предлагает ограничить доступ к электронным декларациям чиновников

29 жовтня, 2016
Артемий Троицкий

Артемий Троицкий: "герой из моторолы – как из говна пуля. И внешне жутковатый тип, и по деяниям – давно должен был на сковородке в аду жариться. Тем не менее, на безрыбье, как говорится, и жопа – соловей"

29 жовтня, 2016
Борис Акунин

Борис Акунин: Владимир Путин оказался менее умным человеком, чем я думал

29 жовтня, 2016
Россия не была переизбрана в Совет ООН по правам человека

Россия не переизбрана в Совет ООН по правам человека из-за военных преступлений в Сирии

28 жовтня, 2016
Путин - продукт пропаганды.

Чем Путин отличается от Гитлера

27 жовтня, 2016
Рінат Ахметов

Топ-10 найбагатших українців. Інфографіка

27 жовтня, 2016
"Фабрика тролів" у Санкт-Петербурзі

У Санкт-Петербурзі "фабрику тролів" закидали "коктейлями Молотова" (Відео)

27 жовтня, 2016
Медведчук

Медведчук відвідав форум у Сочі: сидів у першому ряду з Пєсковим і слухав Путіна, який критикував Захід (фото)

27 жовтня, 2016
Константин Боровой

Константин Боровой: на смену Путину придет еще один Путин

27 жовтня, 2016
Президент Украины Петр Порошенко

Порошенко обвинил Россию в агрессии против независимой Украины

27 жовтня, 2016
Ніхто, хто легально працює в Україні не зможе отримувати зарплату менше 3200.

На що вплине зростання мінімальної зарплати

27 жовтня, 2016

Номери газети у PDF