Субота, 03 грудня 2016
Яким був наш край у часи ІІ світової?

75 років тому розпочалася війна двох тоталітарних наддержав, першим етапом якої стало встановлення на окупованих землях України “нового порядку”. Яким він був у нашому краї?

Місто контрастів

У жовтні 1941 року нацисти розпочали широкомасштабне відновлення дрібного приватного підприємництва. В усіх великих населених пунктах Черкащини масово відкривалися майстерні, перукарні, заклади громадського харчування. Найчастіше люди бралися за притаманні регіонові і найбільш затребувані промисли: рибальство, візництво, ковальство, бляхарство, слюсарство тощо.

За нового режиму процедура отримання дозволів (патентів) на індивідуальну трудову діяльність була максимально спрощною. При районних управах були створені так звані «промислові секції», які видавли необхідні документи усім охочим, після чого дозвіл за невелику платню реєстрували у фінансовій інспекції. На цьому паперові формальності вичерпувалися.

Відомий черкаський журналіст Андрій Кравець якось натрапив на «Довідник міста Черкаси», виданий редакцією місцевої газети «Українська думка» у 1942 році. Спираючись на першоджерело, у своїй статті «Розваги окупованих Черкас: кафе, ресторани і... шибениці посеред міста» (газета «Прес-центр» від 5 липня 2006 року), він пише: «Реклами, справжньої, «продвинутої» навіть за сучасними стандартами, тут (у довіднику) була велетенська кількість. Якісно виконані рекламні блоки закликали черкасців скуштувати морозива у численних кафе, постригтися-поголитися у перукарських салонах, зробити замовлення у швейних і взуттєвих майстернях... Працює готель «Щаслива Україна» із власним рестораном, перукарнею і більярдною, ЗАГС, нотаріальна контора й суди. Працювали краєзнавчий музей і театр, який за рік поставив 29 вистав (15 - безкоштовні, для німецької солдатні). Хорова капела ім. Лисенка за цей же час дала понад 100 концертів - у її репертуарі було понад 200 народних пісень. 1 вересня 1942 року відновили навчання у 9 черкаських школах, а з 1 жовтня згідно з розпорядженням німецького Цивільного управління, в Черкасах почав працювати ветеринарний технікум, який набрав перших 250 студентів».

Освітянська “реформа”

На організації навчально-виховного процесу варто зупинитися детальніше, адже у повоєнний період радянська історична наука тримала усю інформацію щодо нього у найсекретніших темниках: за одне лишень необережне речення про те, що за німців функціонували освітні заклади усіх типів, можна було поплатитися не лише кар'єрою, але й свободою.

Насправді окупаційна влада ставилася до питання освіти молодих українців дуже серйозно. При районних управах були створені відділи освіти і виховання, які забезпечували увесь навчальний процес аж до вирішення поточних господарських питань. У віданні відділів на Черкащині перебували дитячі садки і дитбудинки, школа глухонімих, музеї, бібліотеки, педагогічний інститут, міські і сільські школи.

На початку 1942 року при гострому дефіциті наочного матеріалу й елементарного шкільного приладдя, освітні заклади були цілковито укомплектовані кадрами, а кількість загальних шкіл суттєво збільшилась: всього на новий навчальний рік у Черкаському районі їх діяло 46, десять із яких - у місті. Були розроблені, а точніше - відкориговані під запити й потреби нової влади навчальні плани з географії, ручної праці, музичного виховання, вітчизнознавства, граматики, української та німецької мов, основ моралі.

У жовтні 1941 року відновився навчальний процес і в Черкаському педінституті. При ньому була відкрита вчительська семінарія, яка мала чотири відділення: фізико-математичне, природниче, німецької мови і літератури та історії. В інституті навчання здійснювалося на фізико-математичному та природничому факультетах.

Оскільки умови вступу до закладу були максимально лібералізовані (а простіше - новий режим скасував вступні іспити і дав можливість здобувати освіту всім, хто бачив своє майбутнє у служінні нацистам), на  третє грудня 1941 року до інституту було зараховано 1170 осіб - на 200 більше, ніж там навчалося в останній передвоєнний рік. Закладу планували присвоїти ім'я Симона Петлюри, та, зрештою, районна управа схвалила «кандидатуру» однаково визнаваного усіма Тараса Шевченка. Саме портретові Кобзаря судилося сусідити з портретом Гітлера у день відкриття інституту 6 грудня 1941 року. Тоді головний навчальний корпус, той, що нині на вулиці Остафія Дашковича, ряснів німецькими та українськими національними прапорами, а поєднання свастики і тризуба можна було зустріти на кожному кроці. Фойє прикрашав транспарант, «добровільність» написання якого викликає сумнів: «Великому генію людства - вождю німецького народу Адольфу Гітлеру найщиріша подяка і любов за визволення з-під жидівсько-більшовицького ярма».

Чи й справді викладачі і студенти однаково лояльно і приречено сприймали реалії? Звісно, ні. Відомо, що німцям так і не вдалося знайти викладача, який би взявся за читання лекцій з «Історії націонал-соціалістичної партії», хоча і літератури не бракувало, і кар'єрний ріст такому викладачеві був гарантований. Та й загалом з кадрами для дисциплін, які прямо чи опосередковано возвеличували «новий світовий порядок», у фашистів виник великий дефіцит. Натомість не бракувало охочих доносити до студентства національну ідею: яскраве свідчення того, що інтелігенція чітко розмежовувала українську і німецьку складову освіти. Тож у боротьбі з комунізмом фашисти задовольнялися популяризацією релігійних наук. У колишній другій міській школі була відкрита інститутська церква.

Делікатна тема

Донедавна у відтворенні картини міського життя окупаційної доби існувала одна доволі  делікатна тема, дослідження якої вітчизняні історики уникали з двох причин. По-перше - це було обумовлено специфікою радянського виховання, по-друге, згодом з'ясувалося, що порівняння у розрізі «фашисти в Черкасах» (чи будь-якому іншому місті) і «радянські солдати в Майсені» (чи знову ж - деінде в Німеччині) виставляє нашого «визволителя» не в найкращому світлі. Це тема статевих стосунків завойовників із жіноцтвом. Але якщо «походеньки фріців» кардинально не змінювали ще довоєнну криміногенну статистику графі «зґвалтування», то «івани» наслідили у Європі з розмахом. Деякі фронтовики свідчили, що збезчестити німкеню вважалося своєрідним актом помсти. Чим більше «відомстив», тим краще.

До сексу німецька солдатня ставилася, як до необхідної для здоров’я процедри. Тому на борделях вивішувалася табличка із зображенням німецького орла, що тримав у лапах не свастику, а червоний хрест. Називалися такі установи «солдатенхейм». Приміщення одного з двох, що існували в 1941-1943 роках, «профільних закладів» збереглося в Черкасах і до наших днів на вулиці Університетській (тоді Сковороди) у дворі УТОСу. Принаймні, казбетські старожили вказують на нього без вагань.

До сексуальної розрядки фронтовиків німецьке командування ставилося дуже серйозно. А особливо відтоді, як спецслужби поставили керівництво до відома: щонайменше три мільйони німецьких солдатів мали стосунки з місцевими жінками за перший рік війни. За яких обставин лічили - незрозуміло, але народження напівкровок у плани «батьків» арійської нації не входило. Тому восени 1942 року Гітлер, Гімлер і Герінг вирішили докомплектувати борделі чималим поповненням і збільшити їх кількість удвічі.

На початку війни обслуговували солдатів лише німкені. Чимало з них їхали на окуповані території винятково з патріотичних міркувань. Вони зараховувалися до категорії держслужбовців, мали високі ставки, забезпечувалися страховкою і користувалися пільгами. Попервах, щоправда, дами з фронтових публічних будинків були «категорійними» - більшістю задовольнялися солдати, другою за чисельністю була сержантська група і найменшою - офіцерська. Згодом організатори потоку збагнули, що манери на фронті не надто цінуються, і категорії скасували.

Коли ж Німеччина остаточно збідніла на цей специфічний ресурс, а до пунктів набору посунули підстаркуваті огрядні патріотки, до секс-індустрії були залучені дівчата зі скандинавських країн та Прибалтики. Ще пізніше почали набирати місцевих дівок. Вони працювали вже без пільг і гарантій.

Німці не були б німцями, якби не посприяли організації цієї, загалом, інтимної процедури на командному рівні. Солдат отримував у начальника талон, яких на місяць виділялося 5-6, проходив медогляд, реєстрував талон у закладі (корінець потім здавався у канцелярію частини), отримував мило, рушник і три презервативи. У залі борделю вояка обирав партнерку і після годинного рандеву крокував у свою частину. Свідченням буденності справи слугує хоча б те, що ні про які нічні побачення не йшлося: романтично-медичний заклад працював з другої години дня до опів на дев'яту вечора, і за день у ньому обслуговувалося від 100 до 200 клієнтів, кожен з яких залишав у касі 3 марки. Таким чином, у середньому бордель заробляв близько 500 марок на день, «трудівниці» ж отримували 30-40 на тиждень. Щоправда, як зазначалося, жили на повному пансіоні.

Раби повинні бути здоровими

Всесвітньовідомий німецький філософ Артур Шопенгауер якось сказав про своїх співвітчизників: «Німцям докоряють за те, що вони в усьому наслідують французів і англійців, але забувають, що це - найрозумніше, що ті, як нація, могли зробити. Адже власними силами, не копіюючи нікого, німці не створили б нічого путящого, а тим більше - значущого». Вбивча оцінка співплемінників і доволі суб'єктивна. Усьому світові німці відомі як педанти й акуратисти, хоча і з чималою порцією солдафонства у кожній із чеснот. Та як би не було, а згідно з першими указами нової влади в Черкасах терміновому відновленню підлягали міські лазні. Наступними - створення при райуправах відділів охорони здоров'я. Не будемо тішити себе ілюзіями - у здорових українцях окупанти були зацікавлені винятково як у трудовому ресурсі, однак підступна кінцева мета не применшує ваги поточних здобутків, а особливо, коли пам'ятати про їх блискавичність.

На відділи охорони здоров'я покладалися функції організації і діяльності медичних установ, комплектації закладів фахівцями, розробки і впровадження санітарних закладів з лікування і профілактики захворювань і навіть забезпечення медперсоналу, кучерів і вартових медустанов спецодягом.

У підпорядкуванні відділу охорони здоров'я Черкаської районної управи перебували Перша міська лікарня на 110 стаціонарних ліжок, Друга міська лікарня жіночої допомоги на 25 ліжок, санепідем-відділ, центральна поліклініка, районна аптека, зубопротезна лабораторія, водолікарня, медична школа, амбулаторії у Червоній Слободі, Мошнах і Софіївці, Руськополянська, Вергунівська, Дахнівська, Худяківська, Свидівська, Білозірська та Ірдинська медичні дільниці, а також усі профільні заклади підприємств міста та району.

Якщо і варто чогось повчитися у нацистів, то це рішучості і безапеляційності. Усі ми є свідками кількарічних дебатів довкола доцільності впровадження страхової медицини. В 1941 на це знадобилося два дні: від моменту ухвали постанови до її опублікування. Обов'язкове медичне страхування гарантувало хворому безкоштовне лікування і 50% зарплатні з четвертого дня захворювання. Усі інші отримували медичну допомогу за розцінками райуправи, окрім невідкладних випадків: термінова була безоплатною.

Згідно з інструкцією, усі медичні установи зобов'язувалися щодекадно надавати відомості про рівень захворюваності на найпоширеніші хвороби воєнного часу: усі види тифу, дизентерію, малярію, ангіну, сказ.

У січні 1942 року почали створюватися товариства Червоного Хреста, які надавали громадську допомогу сиротам, вдовам та безпритульним.

У вересні 1943 року почалося звільнення Черкащини. З набуттям безповоротності наступу радянської армії фашисти оскаженіли. За якихось два-три місяці уся медико-санітарна інфраструктура регіону була цілковито знищена: зруйновані Перша і Друга лікарні, пошкоджена будівля поліклініки, водолікарні, Пастерівської станції, туберкульозний диспансер. Ешелонами на захід попрямувало обладнання, втрата якого вимірювалася астрономічною сумою у 87 мільйонів карбованців, з яких 7 мільйонів втратили Черкаси. На момент звільнення міста у ньому працювали лише 10 лікарів і функціонувала одна лікарня на 50 ліжок.

Внаслідок руйнування медичної галузі характеру епідемії набули інфекційні захворювання, і лише на висипний тиф у цей час в Україні хворіло 158 тисяч осіб. Поширилась загальна захворюваність населення, особливо на кишково-шлункові, серцево-судинні та шкірно-венерологічні. Німецька медицина склала свої повноваження, а радянська повноправно і комплексно вступила в права лише у грудні 1944 року, коли в Черкасах вже працювали чотири лікарні на 200 ліжок, дві поліклініки, дитяча та жіноча консультації, станція швидкої допомоги і шкірно-венерологічний диспансер.

Мовчазні свідки трагедії - хрести на старих цвинтарях. Поховань другої половини 1943 - першої половини 1944 років значно більше, ніж, власне, періоду окупації.

… Жодному зовнішньому режиму упродовж століть так і не вдалося підлаштувати українців під свої канони розуміння політичної, соціально- і навіть буденно-побутової справедливості. Переконаний, не вдасться і в майбутньому. Насамперед тому, що у своїх намаганнях «варяги» завжди залишаються нещирими і меркантильними. Звідси - висновок. Ми самі мусимо впорядкувати своє життя. Нехай із болем і муками, але самі. Бо зовні - приховане зло.

Новини

Виталий Портников: Это была не драка. Это был неверный расчет.

15 листопада, 2016

В мире только 8 человек богаче нардепа Мельничука

30 жовтня, 2016

Казанский: в "ЛНР" 2 года воевали за зарплаты в 5 раз меньше, чем при "фашистах"

29 жовтня, 2016

Горбатюк: Генпрокуратура готовится выдвинуть новые обвинения экс-министру Лукаш

29 жовтня, 2016

Боевик "ДНР": Убитых россиян даже не хоронили

29 жовтня, 2016

Окупанти зазнали значних втрат під Авдієвкою

28 жовтня, 2016

РФ розмістила в Криму ракетний комплекс «Калібр», що може вразити будь-який об'єкт України – ГУР

28 жовтня, 2016

Нелегитимная Госдума РФ пригласит на свое заседание террористов

20 жовтня, 2016

Порошенко не потиснув руки Путіна у Берліні

19 жовтня, 2016

СБУ поймала админа сепаратистских групп в соцсетях (Видео)

19 жовтня, 2016

Группа INFORMNAPALM нашла подтверждение переброса спецназа РФ под Мариуполь

10 жовтня, 2016

СБУ затримала російського шпигуна

10 жовтня, 2016

Новый "распятый мальчик": сеть взорвало видео с безумным рассказом боевика ДНР

10 жовтня, 2016

Українські війська залишаються у Станиці Луганській

09 жовтня, 2016

Популярне

Останні статті

Виталий Портников

Виталий Портников: мне не жаль Константина Аркадьевича Райкина и я не считаю, что его вопль о помощи стоит хоть какого-то серьезного внимания

30 жовтня, 2016
Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко

Мер Черкас задекларував 7 авто при 26 тисячах гривень доходів

30 жовтня, 2016
Грынив

БПП предлагает ограничить доступ к электронным декларациям чиновников

29 жовтня, 2016
Артемий Троицкий

Артемий Троицкий: "герой из моторолы – как из говна пуля. И внешне жутковатый тип, и по деяниям – давно должен был на сковородке в аду жариться. Тем не менее, на безрыбье, как говорится, и жопа – соловей"

29 жовтня, 2016
Борис Акунин

Борис Акунин: Владимир Путин оказался менее умным человеком, чем я думал

29 жовтня, 2016
Россия не была переизбрана в Совет ООН по правам человека

Россия не переизбрана в Совет ООН по правам человека из-за военных преступлений в Сирии

28 жовтня, 2016
Путин - продукт пропаганды.

Чем Путин отличается от Гитлера

27 жовтня, 2016
Рінат Ахметов

Топ-10 найбагатших українців. Інфографіка

27 жовтня, 2016
"Фабрика тролів" у Санкт-Петербурзі

У Санкт-Петербурзі "фабрику тролів" закидали "коктейлями Молотова" (Відео)

27 жовтня, 2016
Медведчук

Медведчук відвідав форум у Сочі: сидів у першому ряду з Пєсковим і слухав Путіна, який критикував Захід (фото)

27 жовтня, 2016
Константин Боровой

Константин Боровой: на смену Путину придет еще один Путин

27 жовтня, 2016
Президент Украины Петр Порошенко

Порошенко обвинил Россию в агрессии против независимой Украины

27 жовтня, 2016
Ніхто, хто легально працює в Україні не зможе отримувати зарплату менше 3200.

На що вплине зростання мінімальної зарплати

27 жовтня, 2016

Номери газети у PDF