Понеділок, 05 грудня 2016
Окупація

75 років тому розпочалася війна двох тоталітарних наддержав, першим етапом якої стало встановлення на окупованих землях України “нового порядку”. Яким він був у нашому краї?

Міські реалії

Загалом на території Черкащини, землі якої входили до Київського генерального комісаріату, фашисти порядкували з липня 1941 до березня 1944 року(на Правобережжі окупаційний режим тримався на 8 місяців довше, ніж на Драбівщині, Золотоніщині і Чорнобаївщині, територія яких була звільнена у вересні 1943 року).

Ті, хто вивчав історію України за радянськими підручниками, сьогодні з подивом дізнаються, що «при німцях», до часу їх масового вигнання, міщанинові жилося не так уже й погано. Зокрема, у Черкасах гарантувалася прийнятна зарплатня, безробітні обліковувалися на біржах праці і за нагоди, часто - силоміць, влаштовувалися на оплачувану роботу. Працювали лікарні, школи, педагогічний університет, відкривалися заклади професійної освіти. Регулярно давав вистави театр, виступали з концертами хорова капела, джаз-оркестр і навіть цирк. Популярними були і літературні вечори, на яких читали українську і німецьку класику.

Окупанти «вмощувалися» тут надовго, тож намагалися заслужити якщо не любов, то попервах - бодай лояльність місцевого населення.

Від першого дня окупації, яким для краю вважається 19 липня 1941 року, міністерство східних територій запровадило погодинну оплату праці на підприємствах, які перейшли під контроль нацистів. Оскільки охочих добровільно служити новій владі було мало, у серпні керівник міністерства Розенберг підписав наказ про обов'язкову трудову повинність для осіб, не молодших 18 і не старших 45 років. Декларувалося, що за роботу працівники отримуватимуть «грошову винагороду за справедливо визначеними ставками, а соціальне забезпечення робітників та їхніх сімей здійснюватиметься в обсязі можливого».

Програма виконувалася по-німецьки швидко й чітко. Вже за тиждень були впроваджені фіксовані тарифи в межах від 75 коп. до 2 крб 50 коп. за годину праці. До літа 1942 року розрахунок здійснювався радянськими карбованцями, а під час реформи їх обмінювали на німецькі рейхсмарки у співвідношенні 10:1 (цікаво, що після перемоги у помешканнях було знайдено чимало «загашників», у яких населення зберігало німецько-українські гроші. Радянські довоєнні карбованці люди не відкладали). Жінки та євреї отримували 80% зазначених ставок, громадяни з німецьким корінням, на яке, як правило, вказувало прізвище, мали 50% доплати.

Раптова зміна всієї системи оплати праці спричинила плутанину і не гарантувала відповідного рівня соціального забезпечення, а відтак - і підривала довіру до нової влади. Тому у січні 1942 року за підписом рейхскомісара України Коха вийшло розпорядження «Про врегулювання заробітної платні та умов праці промислового виробництва», за яким робітники диференціювалися за 6-ма категоріями. Учні, які опановували робітничі професії, отримували як і раніше 75 коп., старші робітники та молодші 21 року - 1 крб 60 коп., кваліфіковані працівники і ті, кому виповнився 21 рік, - близько 2 крб, майстри - понад 2 крб на годину.

retro2

Оскільки мало не з першого дня окупації фашисти запровадили фіксовані базарні ціни, зарплати у 200-300 карбованців  загалом вистачало на першочергові потреби. Так, ціна 1 кг картоплі становила 50 коп., житнього хліба - 80 коп., цукру - 4 крб., масла - 10 крб., свинини - 12 крб, молока – 2 крб за літр. Звісно, про надлишки не йшлося, однак і про голодомор - теж. Цікаво, що унеможливлення спекуляції німці досягли досить оригінальним чином: дозволялося торгувати лише такою кількістю продуктів, яку продавець міг власноруч доправити до базару.

Відступаючи, радянська армія зруйнувала чималу кількість промислових об'єктів, тому попит на працівників деяких спеціальностей існував не завжди. Непрацюючі були зобов'язані зареєструватися на біржі і чекали виклику на наявні роботи. Необхідно зазначити, що нова влада досить швидко і успішно відновлювала промислові об'єкти, а колишні державні підприємства передавала в оренду місцевим заможникам, які зналися на виробництві та торгівлі, і яких радянська влада просто «перегнула через коліно».

У Державному архіві Черкаської області збереглися підшивки тогочасних газет «Українські новини» та «Українська думка», у яких повідомляється, що в жовтні 1941 року в Смілянському районі відновили роботу 79 млинів, 6 олійниць, 22 просорушки, 2 тартаки, броварня, шкіряний і миловарний заводи, в Черкасах запрацювали цегельний і цвяховий заводи, а у новоствореній середній технічній школі було налагоджено чавуно- та мідеплавильне виробництво, запрацювали ковальський та слюсарний цехи, які живилися струмом власної мініелектростанції. Була поновлена робота черкаської МТС, яка надавала послуги населенню та громадським господарствам під час польових робіт. На вулиці Гайдамацькій, 147 (нині Надпільна, нещодавно Ільїна) на території автошколи Головцукру відкрили автотранспортну майстерню.

Про темпи і ефективність робіт свідчить те, що усі об'єкти, а їх перелік далеко не повний, стали до ладу за 4-5 місяців.

Робочий день на підприємствах тривав 8 годин у денну зміну та 7 годин у нічну, а в адміністративних установах - із 7-ої ґодини до 16.30 з годинною обідньою перервою. Згідно з наказом районних управ та жандармських постів у населених пунктах з 21.00 до 4.00 встановлювалася комендантська година. Офіційною метою її впровадження було «гарантування спокою населення та захист його приватної власності».

Однак не слід вважати, що всі позитивні новації на окупованих українських землях мали на меті «європизацію» населення і щиру турботу про його життєвий рівень. Нова влада діяла згідно директиви Герінга, яка була доведена до відома солдатів вермахту наприкінці червня 1941 року. У ній чітко визначалася мета нововведень: «Одержати для Німеччини якомога більше продуктів харчування і нафти. Взяти усі наявні сировинні об'єкти з врахуванням збереження промисловості. Відновлення порядку має проводитися тільки в тих областях, у яких ми зможемо здобути резерви сільськогосподарської продукції і нафти».

Що чекало на українців у неперспективних районах, здогадатися не важко.

Сільський “батіг і пряник”

Прихід нацистів остаточно втопив село у відчаї. Прості колгоспники, над якими у 1930-ті так жорстоко позбиткувався більшовицький режим, приречено чекали найгіршого. Та фашисти вміло використали злочини своїх попередників, тому у короткий час знайшли підтримку значної, хоча й не більшої частини населення. Насамперед - серед розкуркулених та їхніх родичів, а таких у селах Черкащини було чимало.

Адміністрація округи складалася з німецького сільгоспінспектора, якому підпорядковувалося 10 або й більше сіл. Він визначав плани посіву, норми здачі, контролював якість виконання робіт, запроваджував штрафні санкції, віддавав накази про покарання за непослух, лінощі і неакуратність. Та селянин, який позбувся власності і стимулу до праці задовго до окупації, не бачив принципової різниці між старим і новим «колективним режимом», тому й за німців до роботи ставився абияк. Це дало підстави Гітлерові вважати українського селянина «позбавленим почуття обов'язку», відтак - виховувати його силоміць. Людей жорстоко били за неохайне поводження зі знаряддям праці (дуже часто - за неочищені після оранки плуги), брудну або голодну худобу, неякісне перекопування угідь, спроби крадіжок збіжжя.

Функції самоврядування покладалися на пана голову громади (старосту) та поліцаїв, яких рекрутували з місцевого населення. Українські симпатики нового режиму відповідали за реєстрацію та облік односельців, виконання встановленої трудової повинності, стягнення податків, покарання порушників трудової і громадської дисципліни тощо.

Показовими є накази гебітскомісара Умані від 24 лютого 1943 року, що стосуються впорядкування торгівлі: «Починаючи з 1 березня 1943 року торгівлю сільгосппродуктами та виробами з них у дні тижня поза базарним днем, заборонено. Лише в неділю, від 6 до 13 години, дозволяється вільно торгувати тими з них, які дозволені до продажу обласним сільськогосподарським керівником і які не підлягають здаванню для заготівлі. Наказую поліції проводити найсуворішу контролю. Заборонені до продажу товари конфісковувати». «Забій свиней і великої рогатої худоби проводити лише за дозволом обласного сільськогосподарського керівника. Прихований забій розцінюватиметься як саботаж і потягне за собою найсуворіше покарання».

У січні 1942 року Черкаська районна управа приймає постанову «Про розвиток свинарства», згідно якої селяни зобов'язувалися отримати від усіх свиноматок не менше одного опоросу. Забій свиней дозволявся лише з дозволу старости села при умові, що замість відгодованої для забою свині на відгодівлю буде обов'язково поставлений молодняк. А за наказом по Смілянській окрузі взагалі заборонявся продаж коней - з метою збереження робочого тягла для проведення посівної навесні 1942 року. Справжньою причиною появи цього наказу стала і нестача коней в деяких частинах німецької армії. Більше того, в 1942 році почалися свавільні конфіскації німецькими солдатами коней, корів, свиней і птиці у місцевого населення, що викликало невдоволення діями окупантів.

Проте, після поразки вермахту під Москвою, в аграрній політиці з'являються нові акценти. У газетах, що виходили в Черкасах, Звенигородці, Смілі, Тальному, поширилися статті про прихильність німецької влади до приватного землеволодіння. Селянам обіцялася передача землі в особисте землекористування за умови добросовісної сплати ними натурподатків. Так, у Звенигородському гебіті (окрузі) навесні 1942 року вперше 2 тисячі селян отримали частину колгоспної землі у приватне користування як доповнення до своїх присадибних ділянок, всього - 893 гектари.

Одночасно пропагували процес благоустрою сіл під керівництвом старост. Зокрема, в Матусові, де головував розкуркулений М. Олійник, був проведений великий обсяг робіт з озеленення, відбудували церкву і розпочали роботи із закладання великого ставка.

А навесні 1943 року, після розгрому під Сталінградом, німці почали перетворювати громадські двори (колишні колгоспи) у хліборобські спілки. Їх членам для особистого користування відводилась частина колективного землеволодіння. Увесь зібраний врожай ставав власністю селянина, проте він повинен був сплатити певні податки.

Намагання окупантів заручитися підтримкою місцевого населення втілювалися не лише в економічній площині. Усім своїм єством чужинці давали зрозуміти: ми - свої, ми - кращі за більшовиків, з нами українське селянство стане заможним і щасливим. А якщо вже хтось і скуштував батога - то, як кажуть, без образ, бо - за діло.

Власне, попервах німців на селі не скрізь і не завжди сприймали, як заклятих лиходіїв. У більшості сіл Черкащини нова влада встановлювалася мирно, а самі «фріци» у 1941-му ще не знали, що таке агонія і психоз. Більшість із них почувалася визволителями, відтак і до місцевого населення ставилася поблажливо-зверхньо. Вони долучалися до організованих сільською молоддю вечорниць, купували сувеніри (найчастіше - вишиті рушники), частували солодощами малечу, залицялися до дівчат.

Усе змінилося, коли у вжиток селянина уві йшло стр'ашне слово «Vaterland», і на Захід попрямували товарняки, ущерть набиті молоддю. На зміну апатичному, типово українському сприйняттю реалій, прийшов час ненависті, а з ним - передумови до всенародної боротьби з поневолювачами.

(Далі буде)

Новини

Виталий Портников: Это была не драка. Это был неверный расчет.

15 листопада, 2016

В мире только 8 человек богаче нардепа Мельничука

30 жовтня, 2016

Казанский: в "ЛНР" 2 года воевали за зарплаты в 5 раз меньше, чем при "фашистах"

29 жовтня, 2016

Горбатюк: Генпрокуратура готовится выдвинуть новые обвинения экс-министру Лукаш

29 жовтня, 2016

Боевик "ДНР": Убитых россиян даже не хоронили

29 жовтня, 2016

Окупанти зазнали значних втрат під Авдієвкою

28 жовтня, 2016

РФ розмістила в Криму ракетний комплекс «Калібр», що може вразити будь-який об'єкт України – ГУР

28 жовтня, 2016

Нелегитимная Госдума РФ пригласит на свое заседание террористов

20 жовтня, 2016

Порошенко не потиснув руки Путіна у Берліні

19 жовтня, 2016

СБУ поймала админа сепаратистских групп в соцсетях (Видео)

19 жовтня, 2016

Группа INFORMNAPALM нашла подтверждение переброса спецназа РФ под Мариуполь

10 жовтня, 2016

СБУ затримала російського шпигуна

10 жовтня, 2016

Новый "распятый мальчик": сеть взорвало видео с безумным рассказом боевика ДНР

10 жовтня, 2016

Українські війська залишаються у Станиці Луганській

09 жовтня, 2016

Популярне

Останні статті

Виталий Портников

Виталий Портников: мне не жаль Константина Аркадьевича Райкина и я не считаю, что его вопль о помощи стоит хоть какого-то серьезного внимания

30 жовтня, 2016
Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко

Мер Черкас задекларував 7 авто при 26 тисячах гривень доходів

30 жовтня, 2016
Грынив

БПП предлагает ограничить доступ к электронным декларациям чиновников

29 жовтня, 2016
Артемий Троицкий

Артемий Троицкий: "герой из моторолы – как из говна пуля. И внешне жутковатый тип, и по деяниям – давно должен был на сковородке в аду жариться. Тем не менее, на безрыбье, как говорится, и жопа – соловей"

29 жовтня, 2016
Борис Акунин

Борис Акунин: Владимир Путин оказался менее умным человеком, чем я думал

29 жовтня, 2016
Россия не была переизбрана в Совет ООН по правам человека

Россия не переизбрана в Совет ООН по правам человека из-за военных преступлений в Сирии

28 жовтня, 2016
Путин - продукт пропаганды.

Чем Путин отличается от Гитлера

27 жовтня, 2016
Рінат Ахметов

Топ-10 найбагатших українців. Інфографіка

27 жовтня, 2016
"Фабрика тролів" у Санкт-Петербурзі

У Санкт-Петербурзі "фабрику тролів" закидали "коктейлями Молотова" (Відео)

27 жовтня, 2016
Медведчук

Медведчук відвідав форум у Сочі: сидів у першому ряду з Пєсковим і слухав Путіна, який критикував Захід (фото)

27 жовтня, 2016
Константин Боровой

Константин Боровой: на смену Путину придет еще один Путин

27 жовтня, 2016
Президент Украины Петр Порошенко

Порошенко обвинил Россию в агрессии против независимой Украины

27 жовтня, 2016
Ніхто, хто легально працює в Україні не зможе отримувати зарплату менше 3200.

На що вплине зростання мінімальної зарплати

27 жовтня, 2016

Номери газети у PDF