Понеділок, 05 грудня 2016
Черкаси

Райцентр Черкаси зразка 1950 року мало чим нагадував теперішнє місто. І річ не в тім, що він був у рази меншим за усіма статистичними показниками. Тоді Черкаси мали цілковито іншу внутрішню „природу і організацію“.

Курортна Соснівка

Мальовнича околиця перебувала у неофіційному статусі окремого великого району з автономною інфраструктурою. І якщо місцевих жителів там налічувалося всього близько 2 тисяч із 48 тисяч тодішніх черкащан, то щосезонно на оздоровлення до республіканського курорту, що комплексно функціонував до 8 місяців на рік, приїздило приблизно 12 тисяч колишніх фронтовиків, а тепер — робітників та службовців. Чимало з них ставали новими містянами, тож за рахунок цієї категорії прибулих місто залюднювалося найшвидшими в УРСР темпами, адже у перший повоєнний рік черкащан ледь налічувалося 20 тисяч.

Великою мірою відродження знаного ще з царських часів курорту стало можливим завдяки „Постанові Черкаської окружної планової комісії про вивчення можливостей перетворення селища Соснівка на оздоровницю всеукраїнського значення“, датованої 19 листопада 1925 року. І хоча війна значно призупинила її реалізацію, на щастя, вона не завдала непоправної шкоди вже зробленому. Уціліла більшість корпусів санаторіїв, збудованих упродовж 1930-х,
а в роки ІV п’ятирічки (1946-1950 рр.) відновили бруківку, що з’єднувала оздоровницю з „великим містом“, електролінію та водогін. Єдиним внутрішнім маршрутом тоді був рейс „Рафзавод —

Соснівка“, що здійснювався 3-4 рази на день. На ньому курсувало два автобуси „ЗІС-8“ на видовженій рамі. Вони дещо нагадували німецькі самохідки, тож місцеві жителі жартома називали їх „фердінандами“.

Промислове Подніпров’я

Митниця, Поділ, Пристань — все це назви ще однієї черкаської „автономії“. До затоплення берег знаходився на 1,5-2 км далі, ніж теперішній, а загалом Митниця займала приблизно третю частину площі міста. І здебільшого — як „промзона“. Тут ремонтувалися баркаси, розташовувалися склади та, як і до революції, працювало кілька підприємств: ливарня, винокурня, цвяхоболтовий завод, дві великі та кілька дрібних лісопилок, на яких вправлялися з деревиною, сплавленою Дніпром. Окрім цього, неподалік власне Пристані (дебаркадера) за принципом гуртової торгівлі спродувалися ті лівобережани, що з якихось причин не мали можливості йти на „великий“ горішній базар.

Базар посеред центру

А він, і знову-таки, як у старі часи, простягався рядами та ятками на теперішній Соборній площі. До 1950-го пошкоджену при артобстрілі Свято-Миколаївську церкву давно знесли, а сама площа до 1954 року, згідно до призначення і цілком офіційно, називалася Базарною. Цікаво, що найбільше міське торжище мало свою досконалу інфраструктуру. Так, у дворі старого корпусу педінституту знаходився льодник (будівля 1909 року „Рибний ряд“ збереглася дотепер), а углибині кварталу за теперішнім спорткомплексом „Спартак“ розташовувався такий собі „мотельчик“ барачного типу для приїжджих базарувальників. Саме так, адже у його дворі передбачалося місце для гужового транспорту.

Забутий шлях

Звідси — ще одна особливість міста 65-річної давнини. Мало не цілодобово однією з найзалюдненіших вулиць тоді була Куйбишева. Від 1993 року це практично вільний від пішоходів Замковий узвіз. Його мощенням безкінечно гуркотіли вози, вгору-вниз з пристані й до неї різним темпом бігли, чимчикували і ледве сунулися під тягарем лантухів, корзин, чемоданів десятки своїх та прибулих. З відкриттям у долині стадіону „Труд“ контингент урізноманітниться за рахунок фізкультурників, а поки що вулиця цілковито виправдовує свою попередню назву — Старобазарна...

Арени змагань

До слова, про стадіони. Чи не найбільшою відмінністю тих і цих Черкас є, висловлюючись відповідною термінологією, „розгромна перевага“ старого міста над теперішнім за їх кількістю. Зважте — від 1950-го згаданий „Труд“, що пізніше став „Буревісником“, до нього — „Харчовик“ при Цукрорафінадному, „Міський“ (згодом „Водник“) на місці Центрального ринку: до того, як у листопаді 1957-го здали „Колгоспник“, черкаських арен було 6. Звісно, йдеться не про якісь любительські площадки, а справжні стадіони з футбольними полями і трибунами на 1,5-5 тисяч глядачів.

Навіщо стільки? При наявності єдиного клубу майстрів цього не збагнути. Тоді ж мати власну команду вважалося справою честі кожного трудового колективу, не кажучи вже про спорттовариства. На додачу — „територіальні“ команди з Соборівки, Пристані, Казбету, Кривалівки, Гарнізону та інших кутків. Та й, зрештою, — не футболом єдиним...
Життя за гудком

Навіть у повоєнні часи наручний годинник довго залишався статусним дорогим предметом, тож мав його далеко не кожен. Та й потреби в цьому у абсолютної більшості містян не було, адже знати точний час вимагалося лише тричі на добу. І в цьому допомагали заводські гудки, за якими поодинокі власники годинників могли їх звіряти. За свідченням старожилів, найголосніше про початок трудового дня, обідню пору та кінець змін сповіщали Рафзавод, Машбуд, лісопилки та „махорка“. При цьому, кожне підприємство мало свій неповторний „голос“. Відтак, люди безпомилково орієнтувалися у часі в кожному районі. Ще чітко за графіком гучні сигнали давали пароходи, і в позбавленому високої забудови місті їх чули далеко від ріки.

Місця скорботи

Жодного з діючих у теперішні часи кладовищ у Черкасах не існувало. Місцями вічного спокою (насправді, як довели подальші події, — не всі вони були такими) ставали цвинтарі на вулицях Ватутіна, Енгельса (район кінотеатру „Мир“), так звані „Пушкінське“ на Казбеті та „Єврейське“ перед Соснівкою кладовища. Окрім них вже закритими для поховань були Соборне на території Першотравневого парку та ще одне „Єврейське“ поблизу теперішньої Долини троянд, де у війну окупанти розстріляли кількадесят мешканців гетто. Меморіальний статус мав сквер із 10 похованнями радянських солдатів на розі Шевченка — Комсомольської. „Німецьке“ кладовище знаходилося на території парку ім. Ленінського комсомолу, тепер це сквер ім. Богдана Хмельницького. Прикметно, що останки вермахтівців прибрали звідти лише 2000 року, а в радянські часи над ними спорудили танцмайданчик.

Парки та сквери

retro1

Цілковито інший вигляд в райцентрі мала „мережа“ території відпочинку. Назвемо її саме так, адже тодішнє середмістя зеленіло фактично єдиним сквером із окремими складовими. Перепочити біля фонтанчика під липами та акаціями — „окаштанення“ міста ще не відбулося — черкасці могли там, де нині будівля ЦНТІ, обласного управління Нацбанку, у згаданому сквері, на місці якого восени 1998-го відкрили перший в Україні серед міст-немільйонників МакДональдс. Окрім них, на прилеглій території невеличкі відпочинкові зони мали більшість установ та організацій.

Парків у цій частині було два. Змінивши назви, вони й залишилися: Шевченківський (Дитячий) та той таки Комсомольський біля Дніпра. Перший облюбували військові гарнізону та фронтовики із санаторіїв, оскільки в літньому кінотеатрі демонструвалися переважно „воєнні“ фільми та навіть щось веселе або романтичне від союзників на кшталт „Філадельфійської історії“ чи „Дівчини моєї мрії“. Працювали площадки для городків, запрошували більярдна та буфет. 1950-го, вочевидь — у першу чергу для них, й побудували вже повноцінний кінотеатр „Родіна“ (пізніше знаний як „старий „Салют“). Другий парк слугував лекційним майданчиком для молоді та славився танцювальними вечорами. Славився по-різному, адже „своїм“ його ще до війни вважали моряки Дніпровської флотилії і на цій підставі вже тоді там частенько спалахували жорстокі бійки між ними та „цивілами“. До речі, традиційно домінує думка, що кримінал 1950-х тут створювали босяки з околиць. Насправді ж „здобуток“ численних військових в цій справі був неспівставно більшим, але зі зрозумілих причин міліціонери, теж в близькому минулому фронтовики, такі факти приховували до межі можливого.

Саме того року відкрився й третій парк, ім. 1 Травня, поспіхом „організований“ на території дореволюційного кладовища.

Якщо не вважати Соснівку суцільним парком, то задовго до появи „Ювілейного“ вона мала свій окремий, успадкований радянською владою ще з дореволюційних часів. Тоді він називався

Воронцовським і його фактичною власницею була поміщиця Катерина Балашева, яка передала територію Дахнівському лісництву. Розташовувався цей парк неподалік мосту на Соснівку і мав дві окремі території: ліворуч за рухом у бік Дахнівки — центральну з альтанками, алеями і оркестровими павільйонами та пейзажну над Дніпром. Відновлений по війні парк „Соснівка“ проіснував до кінця 1960-х і поступово самоліквідувався з появою „Ювілейного“.

Чорний Яр

Ще 1815 року, розкреслюючи під лінійку план нашого міста, архітектор Вільям Гесте не надав щонайменшого значення факту наявності в ньому велетенського урвища. Не дивно, провінційні міста перетворювач ландшафтів ніколи не відвідував. І від цього у майбутньому виконавцям робіт було чимало клопоту. Зокрема, у нас вимагалося засипати глибоченну „яму“, що простягалася суміжними територіями теперішньої вулиці Героїв Сталінграда від Гоголя і аж до Дніпра.

У минулі століття Чорний Яр зажив переважно недоброї слави, та його історія — тема окремої розповіді. А тут скажемо, що в зазначений час він все ще ділив місто навпіл, хоч і не так чітко, як раніше. Утім, краще надати слово тому, хто став очевидцем його фіналу, старійшині міського краєзнавства Василеві Борисовичу Страшевичу.

„У 1955 році по вулиці Шевченка навпроти Чорного Яру будували двоповерховий будинок для перших працівників облвиконкому. Його споруджувала бригада, у якій з лютого по серпень працював і я. Майже щодня в обідню перерву з товаришами ходили до Чорного Яру. Тоді ми й не знали, що він так називався. Обідали, дивилися на бурхливий струмок, що біг на дні яру, ходили до Гуржієва болота, оглядаючи місцевість у весняну пору, коли ледве пробивалася зелень, а пташки полонили густі хащі й тінисті крони дерев, що нависали зверху над яром; та літніми днями, де можна було сховатися від палаючих променів, які мережили берег річки, пробиваючись крізь крони...“

Новини

Виталий Портников: Это была не драка. Это был неверный расчет.

15 листопада, 2016

В мире только 8 человек богаче нардепа Мельничука

30 жовтня, 2016

Казанский: в "ЛНР" 2 года воевали за зарплаты в 5 раз меньше, чем при "фашистах"

29 жовтня, 2016

Горбатюк: Генпрокуратура готовится выдвинуть новые обвинения экс-министру Лукаш

29 жовтня, 2016

Боевик "ДНР": Убитых россиян даже не хоронили

29 жовтня, 2016

Окупанти зазнали значних втрат під Авдієвкою

28 жовтня, 2016

РФ розмістила в Криму ракетний комплекс «Калібр», що може вразити будь-який об'єкт України – ГУР

28 жовтня, 2016

Нелегитимная Госдума РФ пригласит на свое заседание террористов

20 жовтня, 2016

Порошенко не потиснув руки Путіна у Берліні

19 жовтня, 2016

СБУ поймала админа сепаратистских групп в соцсетях (Видео)

19 жовтня, 2016

Группа INFORMNAPALM нашла подтверждение переброса спецназа РФ под Мариуполь

10 жовтня, 2016

СБУ затримала російського шпигуна

10 жовтня, 2016

Новый "распятый мальчик": сеть взорвало видео с безумным рассказом боевика ДНР

10 жовтня, 2016

Українські війська залишаються у Станиці Луганській

09 жовтня, 2016

Популярне

Останні статті

Виталий Портников

Виталий Портников: мне не жаль Константина Аркадьевича Райкина и я не считаю, что его вопль о помощи стоит хоть какого-то серьезного внимания

30 жовтня, 2016
Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко

Мер Черкас задекларував 7 авто при 26 тисячах гривень доходів

30 жовтня, 2016
Грынив

БПП предлагает ограничить доступ к электронным декларациям чиновников

29 жовтня, 2016
Артемий Троицкий

Артемий Троицкий: "герой из моторолы – как из говна пуля. И внешне жутковатый тип, и по деяниям – давно должен был на сковородке в аду жариться. Тем не менее, на безрыбье, как говорится, и жопа – соловей"

29 жовтня, 2016
Борис Акунин

Борис Акунин: Владимир Путин оказался менее умным человеком, чем я думал

29 жовтня, 2016
Россия не была переизбрана в Совет ООН по правам человека

Россия не переизбрана в Совет ООН по правам человека из-за военных преступлений в Сирии

28 жовтня, 2016
Путин - продукт пропаганды.

Чем Путин отличается от Гитлера

27 жовтня, 2016
Рінат Ахметов

Топ-10 найбагатших українців. Інфографіка

27 жовтня, 2016
"Фабрика тролів" у Санкт-Петербурзі

У Санкт-Петербурзі "фабрику тролів" закидали "коктейлями Молотова" (Відео)

27 жовтня, 2016
Медведчук

Медведчук відвідав форум у Сочі: сидів у першому ряду з Пєсковим і слухав Путіна, який критикував Захід (фото)

27 жовтня, 2016
Константин Боровой

Константин Боровой: на смену Путину придет еще один Путин

27 жовтня, 2016
Президент Украины Петр Порошенко

Порошенко обвинил Россию в агрессии против независимой Украины

27 жовтня, 2016
Ніхто, хто легально працює в Україні не зможе отримувати зарплату менше 3200.

На що вплине зростання мінімальної зарплати

27 жовтня, 2016

Номери газети у PDF