Неділя, 11 грудня 2016
Каневський

Кілька поколінь підростало із книжковими героями, якими їх зобразив наш земляк Амінадав Каневський

Ключик у минуле

Малюнки зі старих книг... Для багатьох вони стали ілюстраціями самого дитинства, адже у колишні десятиліття без дитячої літератури життя школярів та дошкільнят не уявлялося ні їм самим, ні іхнім батькам. А дитяча пам’ять, як відомо, найпевніша. Мабуть, не варто вдаватися до ностальгічного опису відчуттів, коли улюблена книжка твого дитинства знову потрапляє до рук. Вони у кожного особисті й особливі. І лише пожовклі сторінки дозволяють доторкнутися до чогось набагато більшого й важливішого, ніж тексти та малюнки. До того, що вже ніколи не повернеться у інший спосіб.

retro 1

Таким порталом у дитинство для мене назавжди залишиться “Золотий ключик” Олексія Толстого – велика і вже тоді, до середини 1970-х, доволі стара “книженція”, як жартома підкреслював її вік та солідні розміри дідусь. Як звали автора, мені було відомо: хочеш-ні – запам’ятаєш. А малесенькі літери ім’я художника губилися десь на вступних сторінках, то й не запам’яталися. Несправедливо. В літературі, яка відкриває шлях до себе як такої, прізвища ілюстраторів, як і прізвища авторів, треба писати на обкладинці. За великим рахунком, саме від майстерності перших залежить, зацікавить все решта дитину чи ні. Але у моєму випадку знайомство із художником хоч і відбулося неспівставно пізніше, натомість подарувало велике відкриття та привід для гордості як для черкащанина.

Родом з Телепиного

Амінадав Каневський народився у набожній, багатодітній і бідній єврейській родині 17 березня 1898 року, а за новим стилем – 30-го, і тут маємо ще один доречний привід згадати його світле ім’я саме зараз. А де народився – окрема оповідка. Річ у тім, що назва села Телепине неподалік Кам’янки чи то видавалася занадто деталізованою для енцеклопедистів, чи несолідною, але ще за життя його записали в єлисаветградці. Не виключено однак, що ніякої упередженості в тому не було. Просто факт появи на світ цього хлопчика був зафіксований у книзі реєстрації актів про народженя єлисаветградської синагоги за 65 кілометрів від села. Тобто місце “першої прописки” автоматично стало місцем народження. Якщо ж вчитатися, то там зафіксовано наступне: згаданого дня у родині телепинського міщанина Мошка Кавова Каневського та його дружини Бейли Лейбівни народився син Амінадав. Жодних незрозумілостей. Слід сказати, що сам Амінадав Мойсейович ніколи не приховував ні свого провінційного походження, ні великої симпатії до усього українського (автопортрет-шарж тому свідчення), ні справжнього біблейського імені, рідкісного навіть серед єврїв, яке йому наполегливо рекомендували змінити.

Малювати Амінадав почав років у 7-8, здебільшого копіюючи ілюстрації із журналу “Нива”. З нашими краями хлопчина попрощався 1909-го, коли Каневські подалися до Катеринослава – міста, де в іхніх очікуваннях якусь копійку могли б заробляти й діти. Амінадав прилаштувався посильним при фотосалоні, де попри прірву дрібних доручень та прибирання, все ж знаходив час для свого захоплення. Викроював його і в конторі при млині, і на кустарному механічному заводі, те платили вже більше, але часу на малювання залишалося менше. Навіть призваний у 1917-му на службу “царю і отєчєству”, юнак примудрявся робити у блокноті десятки замальовок. Ота миттєва й точна олівчана графіка з безпомилкорвим вихопленням суті згодом стане його фірмовим почерком. В ілюстраціях Каневського добре читається, як народжувалися роботи: спочатку сворювалася “концепт-розмальовка”, потім відбувалася її деталізація та оформлення в кольорах.

Змінилася влада, колишньому випускникові ВХУТЕМАСу довелося опановувати теми і техніки нових часів. Віддавши належне плакату, Каневський пережив страх перспективи власної незатребуваності, адже характерні геометричні малюнки, дивні “пролетарські” шрифти та інша авангардна дурня його мало вабили, хоч і годували. Нарешті наприкінці 1920-х він знайшов своє місце у періодиці. Класичні малюнки , переважно сатиричні, виявилися затребуваними журналами “Піонер”, “Даєш”, газетою “Комсомольська правда”, вже у 1930-ті – головним викривальним органом “окремих недоліків”, журналом “Крокодил”. На той час плакатне мистецтво переросло свій підлітковий максималізм, і для нових його типів “людський” стиль Каневського підходив ідеально.

Він придумав Мурзилку

Об’єктивно – це не зовсім так, але історія цього персонажу з дитячого журналу настільки заплутана, що коли взагалі можливо говорити про якесь художнє авторство, то висновок звучатиме саме так.

retro2

Наприкінці ХІХ століття канадський письменник і художник Палмер Кокс написав книжку-комікс про життя-буття малесеньких казкових чоловічків. Ще до революції російська літераторка Анна Хвольсон ризикнула адаптувати її на наш тодішній лад. Так з’явилося “Царство Малюток. Приключения Мурзилки и лесных человечков”. При цьому, сам Мурзилка був тоді абсолютно не схожим на “радянського”, бо носив фрак, ходив з тростиною, а в оці мав монокль. Одним словом – справжній буржуй. Звісно, після 1917 року про нього офіційно забули. Але насправді він нікуди не подівся, під розповіді про його пригоди діти вкладалися спати так само, як і за царя. І з цим треба було щось робити. 1924 року в СРСР почали видавати перший журнал для дітей, який назвали “Мурзилка”. Банально поцупили бренд. Але таким як раніше, герой бути вже не міг. А яким? Невизначеність породила якусь тварючку, схожу трошки на щеня, а трошки на ведмедика. Спочатку його господарем був піонєр Пєтя, який в радянських мультфільмах 1950-1960 років сам став Мурзилкою! Просто аніматори спочатку не розібралися, а далі так і пішло.
Але ще до війни, 1937 року, Амінадав Каневський “встановив стандарт” для журналу: зобразив Мурзилку жовтеньким... Знову ж таки, мабуть песиком, бо й дотепер точно невідомо, хто воно таке. Жовтеньким таким талісманчиком у червоному беретику, пізніше ще й з фотоапаратом. Таким він залишається в Росії і до наших днів, адже журнал видається, а тому потрапив до Книги рекордів Гіннеса як найстаріше періодичне видання для дітей. До слова, решта персонажів Кокса-Хвольсон у літературному світі теж не загубилися. Іх “підібрав” Микола Носов. Так з’явилися Незнайко та його компанія. Але це, як каже інший Каневський, родовід якого теж починався на Черкащині, “уже совсем другая история”.

Ілюстратор класики

А що ж дитячі книжки? Знаходився час і на них. На якомусь етапі, коли цей літературно-образотворчий сегмент культури остаточно сформувався, Амінадав Мойсейович став головним їх ілюстратором. Його персонажі уособили авторське бачення своїх героїв не лише Олексієм Толстим, але й Самуїлом Маршаком, Сергієм Міхалковим, Корнієм Чуковським, Агнією Барто, Миколою Носовим... Левова частка радянської класики для дітей 1950-1960-х років проілюстрована Амінадавом Каневським. Якщо у вас збереглися книжки тих часів, зазирніть за обкладинку.

retro3

Наймовірніше, у котрійсь з них ви обов’язково натрапите на прізвище нашого земляка, який так щедро та майстерно творив мало не до останнього свого дня, 1 січня 1976 року...

Новини

Виталий Портников: Это была не драка. Это был неверный расчет.

15 листопада, 2016

В мире только 8 человек богаче нардепа Мельничука

30 жовтня, 2016

Казанский: в "ЛНР" 2 года воевали за зарплаты в 5 раз меньше, чем при "фашистах"

29 жовтня, 2016

Горбатюк: Генпрокуратура готовится выдвинуть новые обвинения экс-министру Лукаш

29 жовтня, 2016

Боевик "ДНР": Убитых россиян даже не хоронили

29 жовтня, 2016

Окупанти зазнали значних втрат під Авдієвкою

28 жовтня, 2016

РФ розмістила в Криму ракетний комплекс «Калібр», що може вразити будь-який об'єкт України – ГУР

28 жовтня, 2016

Нелегитимная Госдума РФ пригласит на свое заседание террористов

20 жовтня, 2016

Порошенко не потиснув руки Путіна у Берліні

19 жовтня, 2016

СБУ поймала админа сепаратистских групп в соцсетях (Видео)

19 жовтня, 2016

Группа INFORMNAPALM нашла подтверждение переброса спецназа РФ под Мариуполь

10 жовтня, 2016

СБУ затримала російського шпигуна

10 жовтня, 2016

Новый "распятый мальчик": сеть взорвало видео с безумным рассказом боевика ДНР

10 жовтня, 2016

Українські війська залишаються у Станиці Луганській

09 жовтня, 2016

Популярне

Останні статті

Виталий Портников

Виталий Портников: мне не жаль Константина Аркадьевича Райкина и я не считаю, что его вопль о помощи стоит хоть какого-то серьезного внимания

30 жовтня, 2016
Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко

Мер Черкас задекларував 7 авто при 26 тисячах гривень доходів

30 жовтня, 2016
Грынив

БПП предлагает ограничить доступ к электронным декларациям чиновников

29 жовтня, 2016
Артемий Троицкий

Артемий Троицкий: "герой из моторолы – как из говна пуля. И внешне жутковатый тип, и по деяниям – давно должен был на сковородке в аду жариться. Тем не менее, на безрыбье, как говорится, и жопа – соловей"

29 жовтня, 2016
Борис Акунин

Борис Акунин: Владимир Путин оказался менее умным человеком, чем я думал

29 жовтня, 2016
Россия не была переизбрана в Совет ООН по правам человека

Россия не переизбрана в Совет ООН по правам человека из-за военных преступлений в Сирии

28 жовтня, 2016
Путин - продукт пропаганды.

Чем Путин отличается от Гитлера

27 жовтня, 2016
Рінат Ахметов

Топ-10 найбагатших українців. Інфографіка

27 жовтня, 2016
"Фабрика тролів" у Санкт-Петербурзі

У Санкт-Петербурзі "фабрику тролів" закидали "коктейлями Молотова" (Відео)

27 жовтня, 2016
Медведчук

Медведчук відвідав форум у Сочі: сидів у першому ряду з Пєсковим і слухав Путіна, який критикував Захід (фото)

27 жовтня, 2016
Константин Боровой

Константин Боровой: на смену Путину придет еще один Путин

27 жовтня, 2016
Президент Украины Петр Порошенко

Порошенко обвинил Россию в агрессии против независимой Украины

27 жовтня, 2016
Ніхто, хто легально працює в Україні не зможе отримувати зарплату менше 3200.

На що вплине зростання мінімальної зарплати

27 жовтня, 2016

Номери газети у PDF