П'ятниця, 09 грудня 2016
Листівка з колекції Михайла Забоченя

Як прописано у неписаних правилах хронік, ближче до кінця чергової оповідки рекомендується перейти до чогось менш суспільно-громіздкого.

Далебі, для десятків тисяч містян усі вищезгадані події не були аж такими важливими, бо кожен з них завжди мав датовані персональні. Ніколи не доводилося чути, аби ідентифікуючи час, хтось сказав: “це було, коли у Черкасах відкрилися “Промтовари” на Урицького. Скажуть інакше: “того року там ми купили першого телевізора”.

Для офіцера запасу Анатолія Бачинського 1983-й точно ознаменувався суттєвим поповненням його колекцій поштових марок, адже “Почта СССР” щорічно, як до так і після, щедро завантажувала спеціальні альбоми особливих людей, та “черкаських” листівок. Друга складова збірні Анатолія Георгійовича, як предмет аналізу, взагалі дуже цікава. Це самий об’єктивний ілюстратор нашої з вами малої історії без словесного ідеологічного тягара. Подивився – і вже ясно, як воно тут велося за царя, згодом, нині... Нині, щоправда, кожен сам собі типографія. Тому й серійних листівок з краєвидами Черкас не знайдеш, а таки шкода. Утім, ось зовсім недавно колега-фотожурналіст та добрий знайомий Ігор Єфімов зважився заповнити таку поліграфічну прогалину. Зо два роки разом із дизайнером Оленою Окунєвою вони створювали новий комплект, хоча здавалось би – справа одного тижня при ясній погоді: наклацав і роздрукував. Але справжні художники надто вимогливі до власних робіт, а ще такі як Ігор з Оленою. Зате вже маємо, з чим у гості вирушати, що у знайомих на пам’ять залишиться.

retro L 2Власне, Анатолій Георгійович колекціонував більше марки, ніж черкаські пейзажні листівки. Це захоплення він успадкував ще від батька, але кожен другий філателіст колись стає ще й філокартистом, а згодом обов’язково починає “копати”: де і коли сфотографовано, ким надруковано. Вся така інформація щодо марок міститься у каталогах, тож жодних можливостей для наукової самореалізації з ними немає. З місцевими поштівками – інша справа, – досліджуй роками, і однаково усього не з’ясуєш. Бачинському вдалося вияснити дуже багато, та наразі така інформація для широкого загалу видається зайвою. Тут скажемо лише те, що до більшовицької революції найбільше листівок із видами Черкас надрукувалося коштом аптекарського і фотографічного складів провізора Ф.Л. Рувінського за фотографіями М.Л. Томпакова. До слова, кілька отих складських приміщень орендувалися фармацевтом у будинках, де вже кілька десятиліть стелиться сквер “Юність”, а виробничі володіння пана Томпакова знаходилися у будинку, пам’ятному старшим землякам у якості гастроному “Київський”.
Радо переповів би все, що мені відомо і про ті “карточки”, і про пізніші, але по-перше, в Черкасах є кількадесят людей, які розуміються на темі краще, а зустріти їх можна – кому треба буде – у неділю до обіду на лавочках біля “Дружби народів”, по-друге – такий тематичний матеріал вже був у “Акценті” рік тому, у номері від 25 березня. Тож із пізнавальною метою краще буде доповнити ту краєзнавчу інформацію наступною.

Найвідомішим українським колекціонером-філокартистом усіх часів спеціалісти повноправно вважають звенигородця Михайла Забоченя (1925-2002). Його життя – взірець досягнення мети попри всі можливі випробування долею та обставинами.

Витоки колекції майбутнього науковця – ще у середині 1930-х, коли малий Мишко спускав на звенигородському базарі свої куці дрібняки, купуючи на них дореволюційні та закордонні “малюнки”, які здавалися йому “осколками іншого, невідомого життя”. Можливість мандрувати у просторі і часі усього лише роздивляючись поштівку – то була чи не єдина розрада хлопчини. Згодом почав копіювати улюблені ілюстрації на більших форматах, навчаючись майстерності у свого земляка Івана Кришановського.

Окупація застала Михайла 17-річним моцним парубком, тож прогнозовано він опинився на примусових роботах аж на чеській шахті. Але як моцний парубок, спромігся втекти. Вже й зону небезпеки давно минув, але мало не за сто кілометрів попався. Тепер - “Освенцім”, за ним “Бухенвальд”, та щоб з користю для рейху, насамкінець – спецтабір “Дора”. Там, глибоко під землею в’язні, м’язи яких виявилися міцнішими від німецької машини смерті, будували завод для виготовлення снарядів ФАУ – знаменитої “зброї помсти” Гітлера. Тут вже без варіантів: через надсекретність об’єкта кожна нова група робітників знищувалася так само як і попередня. Звільнення, завершення війни радянським солдатом, повернення до Звенигородки...

Вдома на Михайла чекала абсолютна неймовірність: якимось дивом понад 300 зібраних ним листівок вціліли як одна! Знак... Продовжив колекціонерство курсантом Київського військового училища зв’язку, хоча попервах і побоювався “світитися” в однострої на блошиних ринках столиці, та й барахольщики ставилися до нього підозріло. Там остаточно окреслилося коло запитів: пейзажна Звенигородщина, “шевченківська” листівка, українська етнографічна тема. Звісно, йдеться про філокартичні стародруки.

Вже навчаючись у Ленінградській військовій академії, Михайло Забочень став одним із фундаторів товариства радянських філокартистів. Може він і накопичував якусь “ленініану” , “гордо” демонструючи її у клубі, але насправді займався іншим. Аж там йому вдалося роздобути унікальну серію з восьми листівок часів УНР, на кожній з яких містився орнамент із синьо-жовтої стрічки, а згодом і листівки УПА, якими бійці українського підпілля у 1940-1950 роках вітали один одного та рідних з Різдвом Христовим. Навіть більша частина колекції, “Україна в малюнках іноземних художників”, могла б “викликати запитання” у колег з КДБ, з якими “космічні зв’язківці” тісно співпрацювали, але полковник Забочень давно був не в тім’я битий.

retro L 3Рано чи пізно системне колекціонування стає поштовхом до наукової роботи. Рівень такої, а слідом і успішність, а ще далі – затребуваність інформації нащадками, дуже різна. І більшою мірою вона залежить від самого предмету колекціонування. Шкода, звісно, що унікальна підбірка старої цегли із клеймами місцевих заводів, накопичена моїм, вже вам знайомим , приятелем Олексою-“Макулатурою”, наразі мало кому цікава, але ж пристрасті не накажеш. І що з того, що той дивак може годинами розповідаи про жовті, руді та сіро-бурі надщерблені прямокутники? Слухати його охочих небагато. А за каталог братися – хто оплатить його видання?

До чого це. Просто свого часу Михайло Забочень не лише закохався у своє, але й зробив його вельми симпатичним та цікавим іншим. І вже як науковець, повернув із забуття імена багатьох славних людей, так чи інакше причетних до теми. Один з них – Амвросій Ждаха, творець неповторних українських сюжетів, які увічнилися в обумовленому форматі. Серед його найвідомішого спадку – ілюстрації до українських народних пісень, написані за порадою композитора Миколи Лисенка. Як “карточки”, ці самобутні акварелі побачили світ завдяки київському товариству “Час” двома випусками у 1911 та 1912 роках, їх видрукували аж у Лейпцігу. Успіх накладів був неймовірним, що пояснювалося не лише високохудожнім виконанням та глибиною національного самовираження, але й тим, що частина прибутку від реалізації призначалася для спорудження пам’ятника Тарасові Шевченку у Києві на його 100-річчя, про що сповіщалося текстівкою на звороті. Ждаха підготував до друку ще два випуски, але Перша світова війна завадила здійснити задум, а найгірше – тоді й оригінали були втрачені.

Власне, ім’я Амвросія Ждахи повернув в історію мистецтва Михайло Забочень. І сказав про нього таке: “Цьому художнику, як нікому з його сучасників і послідовників, вдалося помітити та передати типові риси української народної пісні: її образність, глибокий ліризм, простоту й дохідливість художньої мови, національну своєрідність...”

У 2000 році Михайло Забочень у співавторстві з Володимиром Яцюком та Олександром Поліщуком видали унікальний альбом-каталог на понад 500 сторінок “Україна в старій листівці”, в якому було атрибутовано, описано та репродуковано 1108 філокартичних раритетів. Шедевр, який можна роздивлятися не те що годинами, а днями й тижнями. Та на жаль, дуже дорогий і малотиражний для такого повселюдного задоволення. Мені пощастило погортати його лише раз, у нашому Музеї “Кобзаря”, та й то – з прихильності його директорки Ольги Шарапи. До речі, як справжній науковець та щедрий популяризатор мистецької шевченкіани, Ольга Михайлівна стала автором проекту з випуску листівок Амвросія Ждахи, які зібрані в музеї. Вона також упорядкувала їх у прекрасну, а головне – тоді доступну кожному серію “Недоспівана пісня Амвросія Ждахи”. Провідне черкаське видавництво “Брама-Україна” професійно довершило справу, тож хто вчасно дізнався, той розжився. Було це ще 2007-го, то відтоді, мабуть, і ці новодруки стали рідкістю. А чи матиме проект продовження – у наш нужденний час того ніхто не скаже.

Прикро, що вік поштової листівки як такої, теж минає. А століття ж тому... Про неї, тодішню та виокремлену тут у несподівано довгу навіть для самого себе розповідь, вже згаданий Володимир Яцюк сказав: “Листівки в ті часи були надзвичайно популярними і модними. Їх дарували, відправляли поштою. На межі ХІХ-ХХ століть вони цінувалися на рівні творів мистецтва, їх брали у рамки, зберігали в альбомах, колекціонували. Називали листівки в ті часи по-різному: кореспонденційними картками, поштівками, переписними листками, листовними, дописними та поштовими картками, промсто карточками”.

На відміну від багатьох, а може й більшості держав, Україні просто пощастило в тому, що колись на Звенигородщині з’явився на світ хлопчик Мишко Забочень, відтак став земляком Тараса Шевченка і не забував про цю знакову обставину ніколи. Зрештою, що дитячі мандри колись привели його на базар чи ярмарок, де він натрапив на якийсь луб’яний витвір невідомого друкаря...

Новини

Виталий Портников: Это была не драка. Это был неверный расчет.

15 листопада, 2016

В мире только 8 человек богаче нардепа Мельничука

30 жовтня, 2016

Казанский: в "ЛНР" 2 года воевали за зарплаты в 5 раз меньше, чем при "фашистах"

29 жовтня, 2016

Горбатюк: Генпрокуратура готовится выдвинуть новые обвинения экс-министру Лукаш

29 жовтня, 2016

Боевик "ДНР": Убитых россиян даже не хоронили

29 жовтня, 2016

Окупанти зазнали значних втрат під Авдієвкою

28 жовтня, 2016

РФ розмістила в Криму ракетний комплекс «Калібр», що може вразити будь-який об'єкт України – ГУР

28 жовтня, 2016

Нелегитимная Госдума РФ пригласит на свое заседание террористов

20 жовтня, 2016

Порошенко не потиснув руки Путіна у Берліні

19 жовтня, 2016

СБУ поймала админа сепаратистских групп в соцсетях (Видео)

19 жовтня, 2016

Группа INFORMNAPALM нашла подтверждение переброса спецназа РФ под Мариуполь

10 жовтня, 2016

СБУ затримала російського шпигуна

10 жовтня, 2016

Новый "распятый мальчик": сеть взорвало видео с безумным рассказом боевика ДНР

10 жовтня, 2016

Українські війська залишаються у Станиці Луганській

09 жовтня, 2016

Популярне

Останні статті

Виталий Портников

Виталий Портников: мне не жаль Константина Аркадьевича Райкина и я не считаю, что его вопль о помощи стоит хоть какого-то серьезного внимания

30 жовтня, 2016
Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко

Мер Черкас задекларував 7 авто при 26 тисячах гривень доходів

30 жовтня, 2016
Грынив

БПП предлагает ограничить доступ к электронным декларациям чиновников

29 жовтня, 2016
Артемий Троицкий

Артемий Троицкий: "герой из моторолы – как из говна пуля. И внешне жутковатый тип, и по деяниям – давно должен был на сковородке в аду жариться. Тем не менее, на безрыбье, как говорится, и жопа – соловей"

29 жовтня, 2016
Борис Акунин

Борис Акунин: Владимир Путин оказался менее умным человеком, чем я думал

29 жовтня, 2016
Россия не была переизбрана в Совет ООН по правам человека

Россия не переизбрана в Совет ООН по правам человека из-за военных преступлений в Сирии

28 жовтня, 2016
Путин - продукт пропаганды.

Чем Путин отличается от Гитлера

27 жовтня, 2016
Рінат Ахметов

Топ-10 найбагатших українців. Інфографіка

27 жовтня, 2016
"Фабрика тролів" у Санкт-Петербурзі

У Санкт-Петербурзі "фабрику тролів" закидали "коктейлями Молотова" (Відео)

27 жовтня, 2016
Медведчук

Медведчук відвідав форум у Сочі: сидів у першому ряду з Пєсковим і слухав Путіна, який критикував Захід (фото)

27 жовтня, 2016
Константин Боровой

Константин Боровой: на смену Путину придет еще один Путин

27 жовтня, 2016
Президент Украины Петр Порошенко

Порошенко обвинил Россию в агрессии против независимой Украины

27 жовтня, 2016
Ніхто, хто легально працює в Україні не зможе отримувати зарплату менше 3200.

На що вплине зростання мінімальної зарплати

27 жовтня, 2016

Номери газети у PDF